ІНКРИМІНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп.і мин. ч. до інкримінува́ти. Фатальне число [газети] .. вийшло нарешті по тригодинному спізненню і з пропущенням усіх інкримінованих уступів (Фр., IV, 1950, 171); // інкриміно́вано, безос. присудк. сл. Уже було проведено допит свідків.., але те, що було інкриміновано обвинуваченим, не вияснювалось, а ще більше заплутувалось (Кол., Терен.., 1959, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 31.