ІНЕ́РТНО. Присл. до іне́ртний. Він [обиватель] пасивно приймає розважальний жанр, він інертно відхиляє нове, складне й незвичне (Літ. Укр., 4. XIІ 1962, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 28.