ІНДУКЦІ́ЙНИЙ, а, е.

1. лог. Те саме, що індукти́вний 1. Індукційний метод навчання.

2. фіз., ел. Який виник унаслідок індукції (у 2 знач.). Стрілка гальванометра.. відхилятиметься, вказуючи на появу індукційного (наведеного) струму в колі котушки (Курс фізики, III, 1956, 172); // Який грунтується на індукції. Індукційна електропіч; Індукційне зварювання труб; // Признач. для індукції. Індукційна котушка.

3. фізл. Який грунтується на індукції (у 3 знач.), зумовлений нею. Індукційні відношення нервових процесів, що створюються в корі великих півкуль, виявляються в поведінці тварини й людини (Рад. психол. наука.., 1958, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 27.