ІНДИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Надиматися, як індик; бундючитися. [Мелашка:] О, Катре!.. Здорова, Катре! [Катря:] Хоч і прощайте. [Мелашка:] І досі індичишся? (Кроп., IV, 1959, 46); — Та бери ж, чого запишалася,— прикрикнула, осяяна щастям мати. — Людина дає, а воно.. ще й індичиться (Збан., Малин. дзвін, 1958, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 27.