ІНДИ́ГО, невідм., с.

1. Багаторічна тропічна бобова рослина, з листя якої добувають темно-синю фарбу.

2. Барвник, темно-синя фарба, яку тепер виробляють хімічним способом, а раніше добували з цієї рослини. Холодно-синя, кольору темного індиго, вставала вона [хмара] над розтрісканою землею (Тулуб, Людолови, І, 1957, 135); Доки з кам’яновугільної смоли не навчилися видобувати такі барвники, як індиго, алізарин та багато інших, їх одержували виключно з рослин (Знання.., 11, 1965, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 26.