ІНДИВІ́ДУУМ, а, ч., книжн. Кожний самостійно існуючий живий організм; особина; // Окрема людина, особистість. Панасик справді був такий невиразний серед усього колективу, що навіть Кривохацькі в порівнянні з ним були яскравими індивідуумами (Збан., Малин. дзвін, 1958, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 26.