ІНДИВІДУАЛІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Надавати кому-, чому-небудь індивідуальних ознак, рис. Письменник завжди і в усьому повинен шукати саме те, що відрізняє, індивідуалізує людей (Донч., VI, 1957, 629); Сила художнього таланту — у показі повноцінних художніх образів, в умінні типізувати й індивідуалізувати явища життя (Мист., 6, 1958, 8); Індивідуалізувати мову персонажів; // Робити що-небудь по-різному стосовно неоднакових предметів, різних осіб і т. ін. М. І. Пирогов висував вимогу суворо індивідуалізувати прийоми викладання й виховання (Шк. гігієна, 1954, 22); Індивідуалізувати харчування дітей.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 25.