ІНДИВІДУА́ЛЬНО. Присл. до індивідуа́льний 3, 4. На тому концерті виступали і колективно, і індивідуально самодіяльники села: хор, танцюристи, співаки, декламатори (Смолич, День.., 1950, 30); — Треба випустити буржуа, замкнених у театрі, з’ясувавши й допитавши кожного індивідуально (Довж., І, 1958, 168).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 26.