ІНА́КШИЙ, а, е. Те саме, що і́нший 1; не такий. Одного ранку Антін прокинувсь якийсь інакший, ввесь заслуханий в собі (Коцюб., II, 1955, 286); І раптом Тарас отаке: «Машиністом, каже, хочу». Відтоді подивився на сина інакшими очима (Жур., Жила.. вдова, 1960, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 24.