ІН’Є́КЦІЯ, ї, ж. Впорскування під шкіру або у вену яких-небудь лікувальних речовин. Вже створено такі сполуки пеніциліну, яких можна вживати не шляхом ін’єкції, а через рот (Наука.., 9, 1956, 17); [Ендерсон:] Дівчина просто божеволіє. Дав я їй ін’єкцію, але хіба це надовго? (Ірчан, І, 1958, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 29.