ІМІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., книжн.

1. Точно наслідувати кого-небудь; відтворювати що-небудь. Він устиг порозбивати всі шибки в вагоні, ..не перестаючи при тім вити та ревти, та вищати, імітуючи різні звірячі голоси (Фр., IV, 1950, 458); Він так імітував розмову отця Хризанта з матушкою, що Іван, мало схильний до сміху, а й то сміявся (Кол., Терен.., 1959, 222); Одним із перших і найважливіших завдань біоніки є розробка автоматів, що імітують діяльність нервової системи (Наука.., 1, 1962, 37).

2. Підробляти під що-небудь. Часто деякі породи (липу, березу, вільху) імітують (підфарбовують) під колір цінних дерев (Стол.-буд. справа, 1957, 20); Імітувати мармур.

3. Повторювати тему або мотив в іншому голосі музичного твору на певний інтервал вище або нижче.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 19.