ІМІТО́ВАНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до імітува́ти; // у знач. прикм. Андрій прийшов сюди найраніше від усіх і вмостився в найдальшому кутку під імітованою пальмою (Гур., Наша молодість, 1949, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 19.