І́МПЕТ, у, ч., заст. Сильний натиск, раптовий порив; сила. Від заходу насувалася чорна хмара, душний вітер з імпетом бив об гори (Коцюб., І, 1947, 255); Пан Кшивокольський.. в першім імпеті міг хапнутися до шаблі (Хотк., Довбуш, 1965, 38); * У порівн. І враз мов імпетом що кинуло Дениса назустріч невідомому чоловікові (Гр., II, 1963, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 21.