ІМПЕРІАЛІ́ЗМ, у, ч.

1. Остання, найвища стадія розвитку капіталізму, в яку він вступив наприкінці XIX — початку XX ст. і для якої характерним є панування монополій, боротьба між великими державами за джерела сировини, ринки збуту, чужі території тощо. Імперіалізм є найвищий ступінь розвитку капіталізму, досягнутий лише в XX столітті (Ленін, 21, 1950, 263); При імперіалізмі вирішальну роль в житті капіталістичних держав набувають монополістичні об’єднання капіталістів і банки (Іст. УРСР, І, 1953, 566).

2. Капіталістичні держави на цій стадії капіталізму або їх керівна верхівка, що провадить загарбницьку політику. Організатором і натхненником збройної боротьби проти Радянської республіки був міжнародний імперіалізм (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 13); Радянські вчені довели цілковиту неспроможність реакційних расових теорій, з допомогою яких «вчені» прислужники імперіалізму .. виправдують колоніальне поневолення і грабіжницькі війни (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 20.