Про УКРЛІТ.ORG

імператив

ІМПЕРАТИ́В, у, ч.

1. книжн. Беззастережна, категорична вимога; веління, наказ. Зауваження рецензента аж ніяк не можуть бути імперативом для автора (Смолич, Перша книга, 1951, 62).

2. грам. Те саме, що Наказо́вий спо́сіб (див. наказо́вий).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 20.

вгору