ІЛЮСТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. Створювати до тексту малюнки, що супроводять виклад, пояснюють зміст твору. Я вам яскраво намалюю цю машину. Правда, це міг би зробити й художник, який ілюструватиме цю книжку (Донч., VI, 1957, 67); Ілюструючи фольклорні матеріали В. Гнатюка в 1918— 1922 роках, вона [Кульчицька] захопилася фантастикою народної міфології (Вітч., 4, 1964, 176).

2. перен. Наочно пояснювати, розкривати, потверджувати що-небудь за допомогою малюнків, прикладів і т. ін. Кілька свят та неділь викладав він своїм слухачам українську історію, ілюструючи її кобзарськими думами та деякими поетичними творами українських авторів (Гр., II, 1963, 79): Цю бесіду [про виникнення пісні] слід ілюструвати цікавими репродукціями з картин художників (Нар. тв. та етн., 4, 1966, 87); // Бути ілюстрацією (у 3 знач.). Саме проти дверей над столом.. приходиться фреска, що ілюструє міф про Адоніса та Венеру (Л. Укр., II, 1951, 385); Ліза не любить Кіхани. Він переконався. Вся довга історія, що її розповіла вона, лише ілюструвала факт (Ю. Янов., І, 1958, 188).

3. перен. Зображати яку-небудь тему, ідею тощо в музичному творі; супроводити музикою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 18.