ІЛЮЗІОНІ́СТ, а, ч.

1. Актор цирку, який показує фокуси за допомогою різноманітних і складних приладів. Непомітно, коли і як, ніби у спритного фокусника-ілюзіоніста, в руці у нього блиснула пляшка «Московської» (Коз., Сальвія, 1959, 101); На арену вийшов ілюзіоніст. Кілька ефектних помахів чарівної палички, і ось блискуча металева кулька, що досі нерухомо лежала на підставці, висить у повітрі (Веч. Київ, 28.VІІІ 1962, 2).

2. філос. Послідовник ілюзіонізму (у 1 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 17.