ІЗОТЕ́РМА, и, ж.

1. метеор. Лінія на карті, що сполучає місця з однаковою пересічною температурою в певний проміжок часу. На території Східного Сибіру січневі ізотерми змикаються майже в кола, обмежовуючи найхолодніші області в СРСР (Фіз. геогр., 7, 1957, 39); В метеорології користуються сітками «ізотерм» і «ізобар» («ліній однакових температур» і «ліній однакових тисків») (Курс мат. анал., II, 1956, 27).

2. фіз. Лінія, якою графічно зображують залежність між фізичними величинами при сталій температурі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 15.