ІЗОМОРФІ́ЗМ, у, ч., хім. Здатність хімічних елементів заміщати один одного в кристалах без порушення будови останніх. Однією з найвидатніших наукових праць Шмідта є його дослідження про центральний ізоморфізм прямих розкладів безконечних груп (Розв. науки в УРСР.., 1957, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 15.