ІДОЛЯ́НИН, а, ч., рел. Те саме, що ідолові́рець; поганин, язичник. [Парвус:] Що ж до мене, я ідолянам не вступаю з шляху (Л. Укр., II, 1951, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 13.