ІГУ́МЕНСЬКИЙ, а, е. Прикм. до ігу́мен. Ігуменський сан; // Належний ігуменові. Видобула [черниця] з дорожньої скриньки пакет, обтяжений сургучем єпископських печаток, ступила на ганок ігуменського будинку і зникла за дверима (Мик., II, 1957, 270).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 10.