ЄХИ́ДНО. Присл. до єхи́дний. Баба єхидно усміхнулася і нащось витерла пальцями куточки свого рота (Мирний, IV, 1955, 377); — А сльози? — спитала [Ольга] єхидно, — І сльози, по-вашому, можна «організувати»? (Вільде, Сестри.., 1958, 374).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 499.

Єхи́дно нар. Ехидно. Єхидно усміхаючись. Стор. МПр. 104.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 468.