ЄХИ́ДНА, и, ж,

1. Однопрохідний яйцекладний ссавець, верхня частина тіла якого вкрита голками. В Австралії водяться такі тварини, які вже давно вимерли на інших материках, як, наприклад: сумчасті — кенгуру, сумчастий вовк; яйцекладні ссавці — качконіс, єхидна (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 305).

2. Отруйна австралійська змія.

3. перен., розм. Про лиху, злу, хитру, лукаву, в’їдливу людину. [Ніна:] І подумати, що такій єхидні він надсилає свій перший привіт! (Коч., II, 1956, 222); Все це бачила фашистська єхидна і давно вже накидала оком на наші статки (Панч, Іду, 1946, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 499.

єхи́дна = єхи́да — міфологічна потвора, напівжінка, напівгадюка, що породила Цербера, Химеру, Горгону та ін.; символ злої, лука­вої, хитрої, лихої, в’їдливої люди­ни. Єхида! Аби підвести чоловіка, аби шкоди другому наробити (Па­нас Мирний).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 214.