Є́РИК¹ , а, ч. Невелика протока, що з’єднує два озера або річку з озером. Часто доводилось обходити єрики й озерця, де Остап освіжавсь холодною водою (Коцюб., І, 1955, 359); Озеречка ті з’єднуються одне з одним вузенькими єриками, такими вузькими, що ледь-ледь можна ними пропхнутися на невеличких човниках-довбанках з одного озеречка до іншого (Вишня, II, 1956, 248).

Є́РИК² , а, ч., заст. Назва літери «ь».

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 499.

Є́рик, ка, м. Небольшой и узкій протокъ рѣки или озера. Браун. 6. КС. 1883. І. 39. Небольшой каналъ (шириной отъ 4 до 6 метровъ) между небольшими лима́нами, болотами, пла́внями. МУЕ. І. 41. (Добруджа).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 468.