ЄДНА́ННЯ, я, с. Тісний зв’язок; згуртованість. Бенкет вийшов на славу: земські стовпи зійшлися з дворянськими стовпами празникувати свято єднання, згоди (Мирний, III, 1954, 288); В міцному братньому єднанні ми захистили правди світ (Уп., Вітчизна миру, 1951, 56);//Взаємозв’язок, ділові, дружні стосунки; близькість відносин. Про культурне єднання українського і білоруського народів свідчать їхні театральні зв’язки (Мист., 1, 1959, 13); Це край мій — В труді і в обнові, Де вільний, щасливий народ Живе у єднанні й любові (С. Ол., Як ми кажем.., 1951, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 496.