ЄДИНОБО́РСТВО, а, с. Бій, боротьба один на один між двома противниками; поєдинок. Зчепились вони в страшному єдиноборстві, схопили один одного за горло, смертельні, непримиренні вороги (Цюпа, Назустріч.., 1958, 363); // Боротьба одного з кількома, з багатьма противниками. В єдиноборстві з імперіалістами всього світу молода Радянська держава здобула перемогу (Укр. іст. ж., 2, 1960, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 496.