ЄДИНА́К, а́, ч., діал. Одинак. Вони втішалися одним живим сином, єдинаком Якимцьом (Н.-Лев., І, 1956, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 495.

Єдина́к, ка́, м.

1) Единственный сынъ, то-же, что и одинак, одинець 1. Засмутила мене мати, єдинака-сина. Гол. І. 305.

2) Старый дикій кабанъ, живущій въ одиночествѣ. Вх. Пч. ІІ. 7. См. Одинець 3. Ум. Єдиначо́к.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 466.