ЄВРОПЕ́ЙСЬКИЙ, а, е. Прикм. до європе́йці і Європа. Трофейні чоботи його вилискували дзеркально, а ясно-руда велика голова, підстрижена боксом, пахтіла найкращими парфумами європейських фабрик (Гончар, III, 1959, 106); По виробництву чавуну, сталі, прокату і залізної руди на душу населення наша республіка вже випередила всі європейські капіталістичні країни (Наука.., 12, 1957, 2); // заст. Стос. до народів і держав Західної Європи; західноєвропейський. Як російська, так і європейська критика усе частіше звертає своє око на наше письменство, ставить йому свої вимоги (Коцюб., III, 1956, 238); //Відомий усій Європі. Європейське ім’я.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 494.