Я́ЩУР1, у, ч., вет. Гостра інфекційна хвороба парпокопитих тварин і людини, спричинювана фільтрівним вірусом. Ящур. Дуже заразна хвороба великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз. На ящур можуть захворіти і люди (Колг. енц., II, 1956, 791); [Старшина:] А як ящур напав худобу? А чума? .. [Роман:] Куди це ви розмову заламуєте? [Старшина:] То-то ж бо й є! Скотину велено вбивать, а громада почина бунтувать! (Кроп., II, 1958, 18).
Я́ЩУР3, а, ч.
1. розм., заст. Те саме, що я́щір. — Два-три тижні провалявся [Преображенський] в улугнарських гірських мисливців, що ловлять ящурів, а після подався через гірський хребет… (Ле, Міжгір’я, 1953, 389); Вони привезли з далекої Туркменії варана, спійманого ними в степу. Це ящур, який рідко тепер зустрічається і нагадує крокодила (Веч. Київ, 11.Х 1968, 4); Потроху степ ставав хвилястий, наче з-під землі випинали горбасті спини передісторичних ящурів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 183).
2. Рухлива гра, учасники якої стають і крутяться навколо того, хто стоїть всередині. Про ящура.. написано. Щоб дівчата й парубки не гуляли повесні в ящура, а то на скотину моровиця буде (Гр., II, 1963, 359); // Головна дійова особа такої гри. Дівчата почали грати в ящура. Вони побрались за руки, крутились кружком. А серед кружка сиділа Лукина: вона була за ящура (Н.-Лев., III, 1956, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 662.