ЯЧМІ́ННИЙ, а, е. Прикм. до ячмі́нь1. За вмістом білка сочевична солома значно перевищує пшеничну, вівсяну і ячмінну (Зерн. боб. культ., 1956, 51); // Вигот. з ячменю (у 2 знач.). Хліб був житній, наполовину з ячмінною мукою (Кобр., Вибр., 1954, 123); Зав’язала [Наталка] в хустину ячмінних коржів.. і вийшла з хати (Коз., Серце матері, 1947, 148); // Засіяний ячменем. Жінки спокійно схилялися й випростувалися на ячмінному полі, не зважаючи ні на гарматний гуркіт, ні на стовпи різноманітно темного диму (Перв., Дикий мед, 1963, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 661.