Про УКРЛІТ.ORG

ячання

ЯЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. яча́ти і звуки, утворювані цією дією. З високості чутно ячання лебедів і крик диких гусей (Л. Укр., II, 1951, 205); Лебеді на річці змахували крилами й з радісним ячанням підіймалися угору (Дмит., Розлука, 1957, 95); *У порівн. І в хаосі розкиданих стовпів, Серед шалівок, каменю та глини, Зринає віщий і міцний порив, Мов весняне ячання лебедине (Рильський, II, 1956, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 661.

вгору