Про УКРЛІТ.ORG

ятір

Я́ТІР, я́тера, ч. Риболовне знаряддя типу пастки (сітка, натягнута на обручі), що його встановлюють на дно водоймищ. Усю торішню зиму Рибалка ятером ловив в тій річці рибу (Греб., І, 1957, 75); На кожному кілку сушились ятері, чудові дебелі ятері, сплетені майстерною рукою дядька Йони (Донч., IV, 1957, 202); В ятері набивалось того карася мало не до горловини, та все такого, наче він із золота вийшов (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 97); *Образно. Захарові здалося, що доля його залишила ще там, у окопчику за Дінцем, і тепер він ось який уже рік самотужки б’ється в ятері життя (Ле, Право.., 1957, 242); Господар, очевидно, не скоро б виплутався з словесних ятерів, які сам наставляв, коли б на той час не загавкав Бровко (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 659.

я́тір = я́тер = ятери́на = в’я́тір (зменшено-пестливі — ятіре́ць, ятере́ць) — риболовне знаряддя на зразок пастки (сітка, натягнута на обручі), що його встановлюють на дно водоймищ; символізує неволю («Погана сітка — для риби клітка»), невдачу («Сім ятерів — ні одної риби»).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 666.

вгору