ЯТРЯ́НИЙ, а, е, розм. Сповнений пристрасті; палкий. Він цілував ятряні ці вуста, але ж не думав про те, як про диво (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 440).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 660.

Ятряний, а, е. Объ огнѣ: сильно пылающій. Ятряний огень. Вх. Зн. 84.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 546.