ЯСОКІ́Р, ко́ра, ч., діал. Осокір. Межи білих хаток цвіте й вишня рясна, й тонковерха тополя пахучим листом шелестить..; гіллястий ясокір буяє (Вовчок, І, 1955, 180); *У порівн. З виду був він ще доволі молодий: високий, рівний, як ясокір, з чорними довгими кучерями (Григ., Вибр., 1959, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 658.