ЯСИ́ТИ, яшу́, яси́ш, недок., заст. Повідомляти, розповідати щось кому-небудь. — Брате мій рідний! уже хоч бий, тілько панові батьку не яси! (Сл. Гр.); Короговки шумлять, Наче миру ясять: «Пробудилась козацькая слава!» (Манж., Тв., 1955, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 653.

Ясити, яшу́, яси́ш, гл. Сообщать. «Брате мій рідний! уже хоч бий, тілько панові батьку не яси»! Так що ж? у такого одмолишся? І нагаєм вибив, і кошовому з’ясував. ЗОЮР. І. 160.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 544.