Я́СИК, а, ч., діал. Маленька подушечка. Іван підняв газету, поклав її на коліна Миколі, потім узяв з ліжка ясик і обережно підклав його під голову сплячого (Галан, І, 1960, 477); На постелях здіймалися гори пишних подушок, і на них спали всі,.. а раніш спали на сардаках та ясиках, а білі подушки стояли для прикраси, як у всіх газд (Бабляк, Літопис.., 1961, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 653.

я́сик = ясько́ — народні назви маленької подушечки, яку звичайно кладуть під голову поверх великої, сподіваючись на спокійний солодкий сон. Раніш спали на сардаках та ясиках, а білі подушки стояли для прикраси, як у всіх ґазд (В. Бабляк).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 665.