ЯРОВИ́Й, а́, е́.

1. Який проводиться весною, весняний (про польові роботи); // Який буває навесні. Я стояти буду надворі, Обличчя вмию яровим дощем (Павл., Бистрина, 1959, 231).

2. Те саме, що я́рий¹ 1. Ярового хліба було чимало (Барв., Опов.., 1902, 148); Ярові хліба, мов той зелений шовк, прослалися перед очима (Коп., Як вони.., 1948, 21); Сон змикає вічі. Ляжмо, хлопці, в поріст яровий (Мал., Запов. джерело, 1959,76); //Засіяний весною, признач. для такого посіву.

3. у знач. ім. ярові́, вих, мн. Те саме, що яровина.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 651.