ЯРОВИЗА́ТОР, а, ч., с. г.

1. Приміщення для яровизації (у 2 знач.). Наша бригада споруджувала їдальню на другій дільниці, ізолятор для хворих тварин, ярови-затор для картоплі (Роб. газ., 5.I 1961, 2).

2. Той, хто проводить яровизацію (у 2 знач.). Організувати підготовку кадрів колгоспних яровизаторів (Рад. Укр., 28.II 1947, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 650.