ЯРИ́ННИЙ, а, е, рідко.

1. Прикм. до ярина́.

2. Який розвивається ранньою весною (про листяні дерева). Зеленим димом пойнялися яринні ліси над Дінцем (Донч., IV, 1957, 147).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 648.

Яринний, а, е.

1) Яровой.

2) О деревьяхъ: всякое лиственное дерево, кромѣ поздняго дуба. Яровий ліс. Лохв. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 541.