ЯРИ́ЖНИ́ЦЯ, і, ж., розм., заст. Жін. до яри́жник. За сими йшли [у пеклі] святі понури, Що не дивились і на світ, Смиренної були натури, Складали руки на живіт.. Насупротив сих окаянниць Квартал був цілий волоцюг, Моргух, мандрьох, ярижниць, п’яниць (Котл., І, 1952, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 647.