ЯРИ́ГА, м, ч.

1. Представник деяких груп найбіднішого населення Російської держави XVI-XVII ст.

2. У Російській державі XVI-XVII ст.— нижчий служитель у приказах, який виконував поліцейські функції.

3. розм., заст. П’яниця, гультяй, безпутна людина.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 647.