ЯНТАРІ́ТИ, і́є, недок., поет. Виділятися жовтим, янтарним кольором. Навкруги зазеленіється Ізумруд — озимина… Літом пишно янтарітиме Колосистая стіна (Крим., Вибр., 1965, 83); Де-не-де у вікнах світло янтаріє, ліхтарі хитливі, тіні без кінця (Сос., II, 1958, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 646.