ЯНИЧА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до янича́р. Наздогнавши турків, вибитих з ретраншементу, вони [козаки] погнали їх до Кривих воріт, встилаючи землю яничарськими трупами (Добр., Очак. розмир, 1965, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 646.

Яничарський, а, е. Янычарскій. Не єсть се нас шабля турецька порубала, не єсть се нас куля яничарська постреляла…. АД. І. 258.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 541.