ЯНДИЛА́, и́, ж., заст., діал. Те саме, що яндола́. Припав циган до маслянки, Яндилу кінчає… Аж тут кума вареники З печі висуває (Рудан., Тв., 1956, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 646.

Яндила и яндола, ли́, ж.

1) Большая миска съ двумя ушами по краямъ. Вас. 181. Лебед. у. Припав циган до маслянки, яндилу кінчає. Рудан. І. 68.

2) Крышка для улья. Кіев. г. Подол. г.

3) Углубленіе на вершинѣ горы. Там на горі яндола і терен росте у їй. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 541.