ЯМБ, а, ч. У силабо-тонічному віршуванні — двоскладова стопа з наголосом на другому складі (Зѕў), нанр.: Нас во́|ля Па́р|тії|єдна́ (Сосюра). Форма поезії Грабовського різноманітна. Він вживає різні віршові розміри: ямб, хорей, дактиль, амфібрахій та ін. (Укр. літ., 9, 1957, 177); Читаючи драматичні поеми Лесі Українки чи її ж «Камінного господаря», раз у раз чуєш ніби відгук сталевих і оксамитних воднораз ямбів Пушкіна, відгук його «маленьких трагедій» (Рильський, IX, 1962, 130); *У порівн. Іде [Р. Бернс], осяяний видінням Прийдешніх, неминучих літ, І крок, мов ямб, чітким дзвенінням Квадратний міряє граніт (Бажан, Роки, 1957, 207).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 645.