ЯЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до яли́ця. Я.. закурив люльку та й лежу собі під яличкою (Фр., І, 1955, 54); По вологості повітря, по пахощах, що розливаються довкола, можна пізнати дорогу в ялички, де мусять бути гриби (Кол., Терен.., 1959, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 643.

Яличка, ки, ж.

1) Ум. отъ ялиця.

2) Раст. Equisetum arvense L. Вх. Пч. II. 31.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 539.