ЯЛИ́ТИ, ялю́, яли́ш, недок., перех., діал. В’ялити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 643.

Ялити, ялю, яли́ш, гл. = В’ялити. Мил. М. 49. Біле тіло в’ялити, а червону кров пити. Мил. М. 65.

Ялити, тів, мн. Внутренности. Поможи мені Бог небесний…. вишептати (уроки)…. із в’язей, із плечей, із грудей, із ребер, із ніг, із животів, із ялитів. (Заговоръ). Мнж. 152.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 539.