ЯЛИ́ННИК, а, ч. Ялиновий ліс, гай. В густому ялиннику Ярема вмостився на свою торбу, підняв комір плаща, сидів, ждав, слухав (Загреб., Шепіт, 1966, 343); Жінка бігла, продираючись крізь хащі молодого ялинника (Донч., III, 1956, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 643.