Я́КІРНИЙ, а, е.

1. Прикм. до я́кір 1. Важко повертає своє металеве тіло теплохід «Марафон», скрегоче якірними лебідками і бере курс на Грецію (Чаб., Балкан. весна, 1960, 417); Пихкає катер, бряжчать якірні ланцюги, віддалено лунають людські голоси (Ткач, Крута хвиля, 1956, 86); // Який утримується на місці за допомогою якоря. Море було начинене якірними, магнітними й плавучими мінами (Кучер, Голод, 1961, 432).

2. ел. Який є частиною якоря (див. я́кір 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 638.