Язібаба, би, ж.

1) Вѣдьма. Вх. Уг. 278. См. Яга, язя.

2) Гусеница Bombux rubi. Вх. Уг. 278.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 537.

язіба́ба = я́зя (Я́зя) — чаклунка, чарівниця, відьма; споріднене з яга́ (за походженням «гадюка»), ба́ба-яга́ (зла істота, стара відьма; переосмислене як лиха, зла, сварлива баба, — «то язя з пекла родом»); див. ще ба́ба3,7.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 661.